ЗАПОПА́ДЛИВО. Присл. до запопа́дливий. З кухні вона пройшла до їдальні, де Катерина запопадливо готувала вечерю своєму нареченому (Вільде, Сестри.., 1958, 536); Були в Ониська батьки, ..не були вони ні п’яницями, ні ледарями, працювали запопадливо і жили мирно та лагідно (Кочура, Зол. грамота, 1960, 38); Микола прямує до своєї кімнати, та перед дверима зупиняється. Штефан запопадливо відчиняє їх (Галан, І, 1960, 514).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 273.