ЗАПО́НА, и, ж.
1. Те саме, що заві́са1 1, 2. Де слава твоя, твоя вічна віднова У шумі народних похвал?.. В ейвонськім театрі спускають запону. Мовчить гордий лебідь Ейвону [В. Шекспір]… (Бажан, Роки, 1957, 201); Степан встав і, накинувши на плечі кожушок, пішов на сіновал спати. Там була зроблена запона від комарів (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 63); В тій хвилі відхилилася запона намета [намету], і швидким кроком ввійшла.. Мирослава (Фр., VI, 1951, 103).
2. Покривало для прикриття чого-небудь. Вітер рве запону, якою прикриті ноги сідока (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 4).
3. перен. Те, що закриває, застеляє що-небудь. На небі ані смужки ясної — скрізь простяглася сіра запона (Гр., І, 1963, 264); Видно зелену Володимирську гірку, голубий Дніпро, повитий димчастою запоною Поділ (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 105); Ляля дивилася крізь плинучу запону сліз у вікно (Загреб., Спека, 1961, 334).
4. діал. Перешкода. На плотах тих лісоруби мчать стихії напролом.. Доведуть вони — так буде, крізь запон скелясту рать. І той ліс на новобуди поїзди швидкі помчать (Сос., Солов. далі, 1957, 41).
5. заст. Застібка. Ходили [люди] на торзі у барвистих платнах [одежі] з оксамиту, ..атласу, із тонкими мереживами вподовж пол і золотими запонами (Скл., Святослав, 1959, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 272.