ЗАПОЛІ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш і ЗАПОЛОСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Замивати що-небудь водою. Жінка пішла заполіскувати рядно, бо в болото трохи закалялось (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 271.

Заполі́скувати, кую, єш, сов. в. заполоска́ти, лощу́, щеш, гл.

1) Заполаскивать, заполоскать, замывать, замыть. Жінка пішла заполіскувати рядно, бо в болото трохи закалялось. Н. Вол. у. Заполіскував у ставку конотопських молодиць та старих баб, мов плаття, та з півдесятка їх на смерть утопив. Кв. II. 152.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 82.