ЗАПОЛОВІ́ТИ, і́є, док. Почати половіти. — Жнива ось настають, на вашій десятині, видів я, пшениця заполовіла, аж любо… (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 214); // безос. — В полі порожньо — на базарі дорого. У полі заполовіло — на торзі подешевіло (Збан., Сеспель, 1961, 399).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 272.

Заполові́ти, вію, єш, гл. Зажелтѣть, зарыжѣть. Жито заполовіло — жнива надходять.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 82.