ЗАПОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПІЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док., заст. Починати судову справу проти кого-небудь. Пан Тридурський.. вигнав бідного шляхтича з жінкою, з дітьми із власної хати. Що робить бідолашному шляхтичу? Не запозиваться ж йому з магнатом! (Стор., І, 1957, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 271.

Запозива́тися, ва́юся, єшся, гл. Начать судиться, завести тяжбу. Не запозиваться ж йому з магнатом. Стор. І. 189.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 82.