ЗАПОДІ́ЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до заподі́ювати. ..гласність є меч, який сам зціляє заподіювані ним рани (Ленін, 19, 1950, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 271.