ЗА́ПЛІШКА, и, ж. Клинець, який забивається для укріплення чого-небудь (держака сокири, коси і т. ін.). * Образно. Одного разу на вулиці жонаті чоловіки стали насміхатися з Павла, дорікаючи, що він не господар у своїй хаті, а до старого колеса заплішка (Тют., Вир, 1964, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 265.