ЗАПЛІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запліши́ти. * У порівн. Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик, як заплішений, не рухався з місця (Чорн., Красиві люди, 1961, 24).

◊ Заплі́шений ду́рень див. ду́рень.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 265.