ЗАПЛІ́СКУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗАПЛЕСКА́ТИ, ещу́, е́щеш, док., перех.

1. Обливати, оббризкувати чим-небудь рідким. Заплескав багном бороду, новий мундир (Руд., Вітер.., 1958, 95).

2. Прибивати поверхню грунту (про дощ). Земля затужавіла, дощі заплескали, сапачкою не вгризеш (Горд., II, 1959 З35).

ЗАПЛІ́СКУВАТИ², ує, недок., ЗАПЛЕСНУ́ТИ, не́, док., перех., розм. Обливати, заливати водою. Ні променя навіть, ні гуку людського, Реве лишень вітер в одно, Скажено запліскує човна (Граб., І, 1959. 58); * Образно. Навіть не почув вибуху, мене заплеснула вогняна хвиля, повернула день у ніч (Мушк., Серпе.., 1962, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 264.

Заплі́скувати, кую, єш, сов. в. заплеска́ти, щу́, щеш, гл.

1) Прибивать, прибить поверхность почвы дождемъ.

2) Расплющивать, расплюснуть конецъ чего-либо.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 81.