ЗАПЛІ́ДНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заплідни́ти. Ми маємо всі підстави чекати нового високого піднесення нашої поезії, заплідненої животворящою ідеєю, ім’я якій — комунізм (Про багатство л-ри, 1959, 150).

2. у знач. прикм. Здатний до розвитку плоду після запліднення. Запліднене яйце ділиться на дві клітини, потім на чотири, на вісім і т. д. Утворюється багатоклітинний зародок (Зоол., 1957, 75); // Здатний давати плоди. І мрію мріяла свою запліднена земля про заколошені поля, про радість врожаю (Гонч., Вибр., 1959, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 263.