ЗАПЛЯМУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся і розм. ЗАПЛЯМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. заплямля́ться; док.

1. Забруднитися, вкрившись плямами. — Я можу й тут сидіти! — мовляв [Івоніка] скромно, в дійсності боявся усісти на постіль, щоб вона чим-небудь не заплямилася, і син за те не потерпів кари (Коб., II, 1956, 101); // Зарябіти чимось. Вулиці заплямились крикунами-плакатами, білими наказами (Ю. Янов., І, 1958, 60).

2. перен. Стати зганьбленим, ославленим. В її чистій дівочій уяві образ приятельки, упавшої і зганьбленої, зовсім через те не змалів і не заплямився (Фр., II, 1950, 319).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 267.