ЗАПЛЯМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заплямува́ти; // у знач. прикм. Малахов дивився на Боровика, з неприхованою неприязню. Чого прийшов сюди цей чоловік із заплямованим минулим і не менш підозрілим сучасним? (Собко, Справа.., 1959, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 266.