ЗАПЛЯ́МЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до заплями́ти. Тітка Клавда стягала зі столів скатерті і, заплямлені вином чи вишняком, відкидала набік (Вільде, Сестри.., 1958, 199); // у знач. прикм. І хто бригаду кінну поведе, Заплямлену — боротися на поле? (Ю Янов., V, 1959, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 266.