ЗАПЛУ́ТАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заплу́тати. Ведмідь не вгамовувався. Весь заплутаний мотузками, з мордою, затиснутою залізними прутами, він здригався, мотав лапами, бився, ревів (Трубл., І, 1955, 176); //заплу́тано, безос. присудк. сл. [Наталя:] Увесь зміст книжки заплутано якимись навмисно безглуздими авторськими «діалектичними» міркуваннями (Мик., І, 1957, 396).

2. у знач. прикм., перен. Складний, важкий для сприйняття. Іван Миколайович.. викреслював на маленьких аркушиках паперу заплутані головоломки схем (Загреб., Спека, 1961, 31); Непомітно виростає певність, що я таки виберусь з лабіринту заплутаних вуличок міста (Кол., На фронті.., 1959, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 265.