ЗАПЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Почати плигати. Бурмило.. заплигав, як кінь на галопі (Трубл., І, 1955, 157); *Образно. Світло згасло, по стінах заплигала ясна пляма кишенькового ліхтаря (Галан, І, 1960, 406).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 263.

Заплига́ти, гаю, єш, гл. Запрыгать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 81.