ЗАПЛА́В, у, ч. Те саме, що запла́ва. Не широка піднебесна стеля, Не глибокий дніпровий заплав. Ворон бачив Остряницю й Хмеля, Над полтавським боєм кружеляв (Мал., Звенигора, 1959, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 261.

Запла́в, ву, м. = Заплава 2. Ми таки їздили човником, де більший заплав хворосту, гілочок, що вода зносила по весні, — там ми й збірали його. Новомоск.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 80.