ЗАПИЯ́КА, и, ж. і ч., розм; рідко. Те саме, що п’яни́ця. [Гаврило:] Воно б не шкодило запияк замикати. [Конон:] Замикають, та не помага (Кроп., І, 1959, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 258.