ЗАПИХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗАПХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.

1. Втискуватися куди-небудь, залазити у тісне, вузьке місце. Пробудившися серед огню, хотів [Яць] сховатися під піч, але не встиг се зробити. Запхався тілько половиною тіла (Фр., II, 1950, 236); // Забиратися кудись; ховатися. Там [коло річки] він цілими годинами любить сидіти, запхавшися.. між густе, лапасте листя (Фр., І, 1955, 232).

2. тільки недок. їсти пожадливо, набираючи в рот багато їжі. [Явдоха:] Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (Кроп., II, 1958, 441); Найсумирніші хлопці наче подуріли. Я дивлюсь, як вони запихаються смаженим м’ясом, набивають ним свої ранці (Кол., На фронті.., 1959, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 257.

Запиха́тися, ха́юся, єшся, сов. в. запха́тися, ха́юся, єшся, гл.

1) Забираться, забраться, влѣзть. Тілько прийшов до світлиці, в кімнату запхався. Чуб. V. 1081.

2) Только не сов. в. Ѣсть съ жадностью. Гризне і закриється кулаком, щоб не всі бачили, як він запихається. Св. Л. 219. Галушкою запихалася. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 79.