ЗАПИ́СКА, и, ж.
1. Аркуш паперу, на якому що-небудь написано. — В нас на шибці наліплена записка, що одна кімнатка наймається, — тихо обізвалась Уляся (Н.-Лев., IV, 1956, 320); Дубовик нишпорить по кишенях Галининого пальта, витяг якусь записку, підніс до очей (Епік, Тв., 1958, 570); // Коротенький лист. — Вельможна пані! Лист від княгині Карабазі. Просять відповіді, — служниця.. подала баронесі записку (Л. Укр., III, 1952, 546); Красивим округлим почерком пише [Стадницький] записку, все це вкладає в конверт і голосно кричить: — Никаноре! (Стельмах, Хліб.., 1959, 402).
2. Короткий виклад на письмі якої-небудь справи, події. Ранкові гудки застали його за роботою. Він закінчував доповідну записку в губком про вибори (Бойч., Молодість, 1949, 167); — А ти знову щось писав… — Медичну записку про своє голодування в морі (Кучер, Голод, 1961, 357).
3. тільки мн. Папери із записаними на них спостереженнями, думками, спогадами, зауваженнями і т. ін. Як же Славко жалував, що перед першим іспитом не зазирає до цих записок! (Март., Тв., 1954, 242); Він щось дуже довго і повчально говорив, заглядаючи у записки, що лежали перед ним (Донч., VI, 1957, 634); // Літературний твір, написаний у формі спогадів або записів, зроблених ким-небудь протягом певного періоду. Це ви знаєте — «Записки винищувача» — біографічно-довідкова книга (Ю. Янов., II, 1954, 81); // Назва деяких наукових видань — збірників статей. Наукові записки Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 255.