ЗАПИ́РСКАТИ, аю, аєш, док.

1. Почати пирскати, з шумом випускати повітря через ніздрі. Запирскало щось… Воли. За волами виринула й стала в яру волохата постать (Вас., І, 1959, 131); Коли потягло вже вогкістю низини, вони [коні] тривожно запирскали, зменшили ходу (Панч, II, 1956, 412).

2. Почати сміятися (всупереч намаганню стримати сміх). Дівчата запирскали в кулаки (Руд., Остання шабля, 1959, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 254.

Запи́рскати, каю, єш, гл. Запрыскать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 78.