ЗАПИ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ЗАПИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм.

1. перех., спец. Пиляючи, робити надрізи на чому-небудь. Запиляти на деталі конуси; // Згладжувати, знімати терпугом нерівності на поверхні чого-небудь. Запиляти вибоїнки.

2. тільки док., неперех. Почати пиляти (у 1, 2 знач.). Старанно запиляли півдесятка ножів. За п’ять хвилин надрізаний мотузок голосно лопнув (Трубл., 1, 1955, 185).

ЗАПИ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ЗАПИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех., бот. Переносячи пилок квітки (з тичинок на приймочку маточки або на верхівку насінного зачатка), здійснювати запліднення рослини. Частина мух живиться лише пилком та нектаром квіток, запилюючи їх (Шкідн. поля.., 1949, 101); Гроза все ж перебила нам роботу. Ми не могли, поки дерева не обсохнуть, ні збирати пилок для запилення, ні запилювати квіти (Грим., Подробиці.., 1956, 176); І В. Мічурін у 1892 р. запилив квіти молодого дерева китайки першого цвітіння пилком Кандиль-синапа (Юним мічур.., 1955, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 252.

I. Запи́лювати, люю, єш, сов. в. запили́ти, лю́, лиш, гл. Запыливать, запылить.

II. Запи́лювати, люю, єш, сов. в. запиля́ти, ля́ю, єш, гл.

1) Приниматься, приняться пилить.

2) Пиливши, сходить, сойти съ намѣченной черты.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 78.