Про УКРЛІТ.ORG

запилювати

ЗАПИ́ЛЮВАТИ1, юю, юєш, недок., ЗАПИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм.

1. перех., спец. Пиляючи, робити надрізи на чому-небудь. Запиляти на деталі конуси; // Згладжувати, знімати терпугом нерівності на поверхні чого-небудь. Запиляти вибоїнки.

2. тільки док., неперех. Почати пиляти (у 1, 2 знач.). Старанно запиляли півдесятка ножів. За п’ять хвилин надрізаний мотузок голосно лопнув (Трубл., 1, 1955, 185).

ЗАПИ́ЛЮВАТИ2, юю, юєш, недок., ЗАПИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех., бот. Переносячи пилок квітки (з тичинок на приймочку маточки або на верхівку насінного зачатка), здійснювати запліднення рослини. Частина мух живиться лише пилком та нектаром квіток, запилюючи їх (Шкідн. поля.., 1949, 101); Гроза все ж перебила нам роботу. Ми не могли, поки дерева не обсохнуть, ні збирати пилок для запилення, ні запилювати квіти (Грим., Подробиці.., 1956, 176); І В. Мічурін у 1892 р. запилив квіти молодого дерева китайки першого цвітіння пилком Кандиль-синапа (Юним мічур.., 1955, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 252.

I. Запи́лювати, люю, єш, сов. в. запили́ти, лю́, лиш, гл. Запыливать, запылить.

II. Запи́лювати, люю, єш, сов. в. запиля́ти, ля́ю, єш, гл.

1) Приниматься, приняться пилить.

2) Пиливши, сходить, сойти съ намѣченной черты.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 78.

вгору