ЗАПИ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАПИ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Те саме, що затина́тися 1. — Ви прийшли оце з татом? — спитала панночка. — Прийшла з татом. Він мене запросив… та… — не доказала Галецька, запикуючись (Н.-Лев., IV, 1956, 308); Він став казати, та й запикавсь (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 252.

Запи́куватися, куюся, єшся, сов. в. запи́катися, каюся, єшся, гл. Заминаться, замяться въ рѣчи, заикаться, заикнуться. Він став казати та й запинавсь. Черк. у. Вибачайте, будьте ласкаві, що я знехотя… не навмисне… розсипав ваші вишні… промовив Радюк, запикуючись. Левиц. Пов. 200.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 78.