ЗАПЕЧА́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Викликати у кого-небудь смуток; засмутити. — О, дівчино, дівчино! — каже Тиміш. — Як ти мене запечалила! (Вовчок, І, 1955, 50); Цей дотеп не розвеселив, а ще більше запечалив Марію (Стельмах, Хліб.., 1959, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 251.

Запеча́лити, лю, лиш, гл. Опечалить. Лона в мене не вечеряла, тілько мене запечалила. Мет. 290.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 77.