ЗАПЕЧА́ЛЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до запеча́лити. Під’їхавши, верхівці поздоровкались, загомоніли до запечаленого чимось чоловіка (Гончар, II, 1959, 385).

2. у знач. прикм. Який запечалився, сумний. Діти стоять запечалені, мовчазні. «Робити, щось діяти треба!» — аж пече в маленьких голівках і з болем відлунюється в серденьках дитячих (Воронько, Казка.., 1957, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 251.