ЗАПЕРІ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАПЕРЕ́ЗАТИСЯ, е́жуся, еже́шся, док., діал. Підперізуватися. Крайка зачепилася за патик і лишилася в плоті. Мит-руньо вже не заперізувався, тільки взяв крайку в руки (Март., Тв., 1954, 147); Схопилася вона, заперезалася і, як була, в самій сорочці та запасках, гайнула аж на другий куток села до невістчиної хати (Л. Янов., І, 1959, 339).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 251.

Заперіз́уватися, вуюся, єшся, сов. в. запереза́тися, жу́ся, же́шся, гл. Опоясываться, опоясаться. Напередовець, красний молодець, заперезався чорною ожиною. Чуб. ІІІ. 291.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 77.