ЗАПЕ́КЛО. Присл. до запе́клий 2-5. [Неофіт-раб (запекло): ] Ні, не покаюсь. Ти, старий, даремне мене геєною лякаєш (Л. Укр., II, 1951, 236); Довго й запекло билися козаки з панами (Довж., І, 1958, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 250.