ЗАПА́ШНО. Присл. до запа́шний. Настала весна. Зацвіли садки рясно, запашно (Мокр., Сто.., 1961, 12); // у знач. присудк. сл. Мати причепурила хату, вимастила долівку, посипала її травою, — запашно в хаті та зелено (Вишня, II, 1956, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 248.

Запа́шно нар. Пахуче, съ запахомъ. Хто ж тобі головочку змиє, м’яткою та любистечком, щоб і тепло, щоб і запашно… тобі бум? Г. Барв. 125. В хаті стало, як у садочку: і земно, і запашно. Св. Л. 273.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 77.