ЗАПАШИ́СТИЙ, а, е, розм. Те саме, що запашни́й. — Ну й плескачик запашистий! Я б тебе охоче з’їв! (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 181); * Образно. Ночі сухі, зоряні, запашисті (Гончар, Людина.., 1960, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 248.