ЗАПАХУ́ЩИЙ, а, е. Який має сильний приємний запах; запашний. Запахуща квітка гарна Розцвілась на весь садок (Граб., І, 1959, 490); Благословенні час той і година, Коли земля ця цвітом процвіла, Де бродить з калаталами маржина У морі запахущого зела (Рильський, Зграя.., 1960, 25); // Сповнений приємних запахів. Сонце гріло, але не пекло, повітря на горах було чисте і запахуще (Фр., IV, 1950, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 248.