ЗАПАХТО́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал. Запроторити. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутш головою Ярошенко. — Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (Речм., Весн грози, 1961, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 248.