ЗАПАХТИ́ТИ, хчу́, хти́ш, док., перех., розм. Напов нити яким-небудь запахом. Цвіте він [буркун] жовтенькими і білими квітами, і одного засушеного стебла досить, щоб запахтити цілу кімнату (Сенч., Опов., 1959, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 248.