ЗАПА́ХКАТИ, аю, аєш, док., без додатка і чим, розм. Почати пахкати, утворювати короткі уривчасті звуки, випускаючи газ, пару (про машини, механізми). Раптом.. запахкав [трактор], заторохтів, чмихнув парою з радіатора й став, як укопаний (Довж., І, 1958, 80); // Почати випускати дим короткими видихами (при палінні). Запахкав люлькою Мамай (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 398); // Залунати (про постріли). Десь на протилежнім кінці села знялась раптом страшенна колотнеча, запахкали постріли (Гончар, II, 1959, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 248.