ЗАПАСА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПАСТИ́СЯ, су́ся, се́шся, док.
1. Забезпечувати себе чим-небудь для використання в разі потреби. Бійці носили ящики з мінами, розпаковували гранати й ділилися ними, запасались патронами (Гончар, І, 1954, 33); Весною знов починалися приступи кашлю, Чуплак вдавався до лікарів і.. запасався новими порціями ліків (Чорн., Визвол. земля, 1959, 181); Учора Я зайшов собі в крамничку, Щоб на вечір запастися — Лойову купити свічку (Сам., І, 1958, 149); // перен. Наповнюватися чим-небудь як запасом. Потяг стояв довго — все запасався паливом (Ю. Янов., І, 1958, 69).
Запаса́тися (запасти́ся) терпі́нням — готуватися терпляче чекати що-небудь, переборювати щось і т. ін. В дорогу Григорій узяв чимало всякого харчу, але більше всього тютюну; та чи не найбільше, мабуть, запасся терпінням (Довж., Зач. Десна, 1957, 44).
2. тільки недок. Назбируватися, нагромаджуватися для пізнішого використання. У стовбурі [пляшкового] дерева запасається велика кількість води; вона витрачається в посушливу пору (Фіз. гсогр., 5, 1956, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 246.