ЗАПАСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПАСТИ́, су́, се́ш, док., перех. Заготовляти продукти, матеріали і т. ін. для використання у разі потреби. Велів [Еней] два човни знаряджати, І сухарями запасати, І воїнів туди саджать (Котл., І, 1952, 200); Він [мисливець] запасав харчі для собак і людей, добував хутра білого ведмедя і песця (Трубл., Лахтак, 1953, 35); Було багато діла в маленькому хазяйстві покійного Проня — запасти дров, піймати рибину на Росі (Скл., Святослав, 1959, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 246.