ЗАПАРНИ́Й, а́, е́, спец. Признач. для запарювання. Громський тут же, в корівнику, своїми ж руками збудував запарну яму на два загони й навчив несолонських хазяїв запарювати січку (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 358); Запарна камера.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 245.