ЗАПА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запа́рити. У відрі була запарена на воді, добре прокипіла баланда з справжніх житніх висівок (Коз., Гарячі руки, 1960, 17); Корови милостиво похитують головами й знову утеплюють їх у вогкі цебра з запареною половою (Стельмах, II, 1962, 310); Повертались [кіннотники] повільно, даючи відпочинок запареним коням (Трубл., І, 1955, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 245.