ЗАПАНІБРА́ТСТВО, а, с., розм. Надмірна невимушеність, розв’язність, фамільярність у поводженні з ким-небудь. Поздоровлений [Анатоль] огидливо звільняється від комендантського запанібратства, від його дотиків (Кач., II, 1958, 337).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 244.