ЗАПАНІБРА́ТА, присл., розм. Як з рівним; запросто. Ви з мужиками поводитесь запанібрата; мужики до вас ходять в гості, п’ють у вашому домі… (Н.-Лев., III, 1956, 182); Він [цар] ..реготав запанібрата з оцим не дуже й гречним малоросом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958. 579); // у знач. присудк. сл. Іларіон у святій, чернечій одежі не був для Сави вже колишнім Лукашкою, з яким можна було бути запанібрата (Дмит., Наречена, 1959. 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 244.