ЗАПА́МОРОЧЛИВИЙ, а, е.

1. Який викликає запаморочення. Щоб вирішувати складні питання життя, треба мати холодну голову, тверезе.. серце, не хмільну від таких запаморочливих думок кров… (Чаб., Тече вода.., 1961, 142); Довга й запаморочлива дорога змучила Ананія й виснажила (Ю. Янов., І, 1958, 555); // Який одурманює, п’янить (звичайно про запах). Ліда зайшла до хати. Її охопив запаморочливий аромат трав, сушених коренів (Собко, Шлях.., 1948, 35); Запаморочливий запах ефіру невидимою хмаркою оповивав його ліжко (Загреб., Спека, 1961, 232).

2. перен. Який дуже перевищує звичайну міру. Навколо буяла юрба.. Все кружляло з запаморочливою швидкістю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 452); — П’ятсот гектарів… Ти-ся-ча гектарів — повторював він. — Ви тільки подумайте, як вони [колгоспники] легко вимовляють ці слова! Міра на сотні й тисячі гектарів здавалася йому запаморочливою (Жур., До них іде.., 1952, 142); // Який справляє сильне враження своєю незвичайністю або привабливістю. Хомі хочеться негайно ж виліпити портрет оцієї стрункої, чарівної, запаморочливої особи (Ю. Янов., II, 1954, 205); Виробляли [хлопці] ногами запаморочливі колінця (Рудь, Гомін.., 1959, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 243.