ЗАПА́МОРОЧЕНО. Присл. до запа́морочений 2. Одарка побачила Василя. Він щось запаморочено лазив біля плуга, цокав ключем і чомусь дратувався (Панч, II, 1956, 480); Хлопчик запаморочено кліпає повіками, з острахом озираючись навколо (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 243.