ЗАПАЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Покритися рум’янцем; почервоніти. Щоки їй запаленіли, і я без слів зрозумів: виходить заміж… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 319); Марія Прокопівна запаленіла; винувата за своє необачне дівоцтво, покліпувала перед чоловіком (Логв., Давні рани, 1961, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 241.