ЗАПА́ЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. запали́ти1. 1. Ми щирі в нашім запаленні. Розмай — нам залюбки (Граб., І, 1959, 515).
2. спец. Те саме, що запа́лювання 2. Левко кинувся до мотора й виключив запалення (Трубл., Шхуна.., 1940, 230).
3. мед. Хвороба, яка супроводиться температурою, припухлістю, почервонінням, болем уражених органів або частин тіла. [Василина:] Ліки просить. Це його щось дуже взяло… Чи не запалення легенів? (Корн., II, 1955, 192); Вухо йому не так швидко загоїлось, як сподівався. Більше того, запалення перекинулося і в праве (Грим., Незакінч. роман, 1962, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 241.