ЗАОХО́ЧУВАНО, присл. Те саме, що заохо́чувальне. Він весь час примружував їх і, здавалось, заохочувано підморгував співбесідникові (Збан., Ліс. красуня, 1955, 39)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 237.