ЗАОХО́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до заохо́чувати. Заохочувані ним [парторгом], ми набирались знань жадібно, ненаситно (Вол., Дні.., 1958, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 237.