ЗАОХО́ЧУВАЛЬНО. Присл. до заохо́чувальний. Ігнатовський розуміюче і заохочувально хитнув головою (Збан., Єдина, 1959, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 237.