ЗАОХО́ТЛИВО. Присл. до заохо́тливий. — Щира українка, справжня дочка народу, — заохотливо промовив Левченко, нахилившись їм до плеча (Гончар, Тав-рія.., 1957, 466).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 236.