ЗАОХО́ТЛИВИЙ, а, е. Те саме, що заохо́чувальний. Нестримний заохотливий сміх стрясає кімнату, коли він слухав веселі пригоди льотчиків (Трип., Дорога.., 1944, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 236.