ЗАО́ХАТИ, аю, аєш, док. Почати охати. —Ох-хо-хо-хо-хо! — заохав він на всю хату. — Головонько наша бідна! (Мирний, IV, 1955, 362); Знов полізла [Кайдашиха] на піч, заохала й знов лягла одпочивать (Н.-Лев., II, 1956, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 236.

Зао́хати, хаю, єш, гл. Заохать. Тілько пані заоха, або хто з дівчат на ухо за чим озветься. МВ. (О. 1862. III. 35).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 74.