ЗАОКРУ́ГЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заокру́глити. Серед гальок.. часто зустрічаються добре заокруглені уламки польового шпату, червоного кольору, та граніту (ГеоЛ. Укр., 1959, 266); В такій невикінченій формі, сяк і так полатаного й тільки поверхово заокругленого, віддаю я його [«Атта Троль»] тепер публіці (Л. Укр., IV, 1954, 132).

2. у знач. прикм. Який має округлі лінії, округлу форму. Діти стали розвивати нерозцвілий ще квіт тої й приглядались до двох рівних прутиків із заокругленими голівками (Кобр., Вибр., 1954, 151); Якась тиха задумана усмішка опускала куточки його темних заокруглених уст (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 522).

3. у знач. прикм., перен. Стрункий, чіткий, викінчений. Я швидко переконався, що якогось заокругленого знання, ясного світогляду у Лімбаха не було (Фр., IV, 1950, 247); І коли обридло слухати довгі, надзвичайно плавні й заокруглені речення, ..Степан Тимофійович допив свою чарку, витер рукою вуса (Собко, Скеля.., 1961, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 235.