ЗАО́БРІЙНИЙ, а, е. Який міститься або розташований за обрієм; дуже далекий. Мене кличе заобрійна синь (Ю. Янов., II, 1958, 32); Але з чим порівняти оту заобрійну далеч, що має в собі таку звабу і викликає такий злет душі! (Гончар, Тронка, 1963, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 235.